14 квітня 2025, 18:00
Основні нововведення:
Новою частиною 8 статті 261 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) встановлено, що строк позовної давності у справах про витребування нерухомого майна, яке вибуло з державної чи комунальної власності, починається з моменту державної реєстрації права власності першого набувача або з дати фактичної передачі майна, якщо на той час реєстрація не вимагалась.
Відповідно нової редакція статті 388 ЦКУ, власник не може витребувати майно у добросовісного набувача, якщо минуло 10 років із моменту реєстрації права власності першого набувача або з моменту передачі майна без реєстрації (якщо вона не була обов’язковою на той час).
Винятками залишаються випадки, коли майно було загублене, викрадене або вибуло з володіння всупереч волі власника або особи, а також випадки, що стосуються об'єктів критичної інфраструктури, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, об'єктів та земель оборони, територій природно-заповідного фонду, пам'яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації
Згідно з новою частиною 5 статті 390 ЦКУ, тепер витребування нерухомого майна на користь держави чи територіальної громади можливе за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред’явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Зміни до статті 391 ЦКУ уточнюють, що органом державної влади або органом місцевого самоврядування не можуть безпідставно претендувати на майно, якщо самі ініціювали його відчуження у приватну власність, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.
Цей Закон крок до стабілізації ринку нерухомості та зміцнення правового захисту громадян, які діяли добросовісно. Він зменшує ризики втрати придбаного майна та стимулює інвестиції, водночас зберігаючи можливість держави повертати критично важливі об’єкти через чітко визначені механізми.
Підпишіться, щоб отримувати листи.